Запечений грейпфрут "Насолода"

Коли я навчалася в академії культури на відділенні хореографії. Втомлювалася страшно, бо танцювала весь день в інституті та півночі у клубах (бо їсти треба було на щось). Але, як і у всіх, сил у молодості повно, і ще на розваги їх вистачало завжди. Ось, трапився у мене вихідний, у який я вирішила виспатися, подивитися кіно, побалакати. Але мій брат просто насильно вмовив мене піти на келих вина до нашої спільної подруги, яка саме відкривала свій заклад. Алкогольної ліцензії ще не було, фарбовані стільці та двері сохли, і сиділи виключно "свої". Цього дня і зайшов до "Пурги" (так і називається бар моєї подруги) мій майбутній коханий чоловік. Звичайно, тоді ми обидва про це не здогадувалися. Він за день до нашого знайомства пірнав на Гангут. Умови, м'яко кажучи, екстремальні. Погана видимість, крижана вода. І прийшов відпочити зі своїм знайомим теж на келих... Так ми й говоримо тепер, коли вся сім'я в зборі, діти, брат, мама, ціла хата, наповнена реготом та ароматами смачної їжі... ТАК... Зайшов до Пурги. .. І всі сміються. Саме так почалася наша сім'я, наша історія кохання, зі своїми злетами та падіннями. Ми вчимося слухати та чути один одного. Поступатися і підтримувати...