А почалося все з того, що встигла черешня. Дерево одне у нас у саду. Але велика.
Ягід зібрали, ми цього року пташок випередили, багато. Соковиті такі, смачні. Може, й не такі солодкі, як південні ягоди. Натомість ароматні.
А тут ще фрау Марта виклала рецепт свого вишневого морозива. І ще спека на вулиці. У сільпо за морозивом їхати ліниво, от я й подумав: а спробую я повторити рецепт доброї фрау. Тільки з черешнею.
А потім подумав ще й вирішив, що з черешнею краще не варто. Все-таки ягода специфічна і... загалом не стала. Та й вишня знайшлася у засіках. Якраз півтори склянки, які й необхідні для гарної порції морозива.
Крім вишні, знадобляться вершок пакет (там 480 гр). Я, було, дістав із холодильника вчорашні вершки… домашні, але, на жаль, там, у баночці вже сметана. Тож у сільпо все одно їхати довелося. А що нам? Запряг конячку і потихеньку…
Три яйця. Сахару фрау радила взяти двісті грамів, але я насипав менше. Особливо солодко щось не дуже хочеться.
Ось і всі продукти, які потрібні для цього, забігаючи вперед – як виявилося дуже смачного морозива.
Насамперед треба розігріти вершки. До перших бульок, тобто наводимо їх у стан передзакипання. Як ці бульки з'являться, то ковшик з вершками з вогню знімаємо і ставимо остуджуватися. Іноді помішуючи.
З яєць (ці, до речі, домашні, тобто від своїх курок - он жовток який) потрібен тільки жовток. Відокремити як? Так, у всіх свої способи. Мені тут потрапив опис «із застосуванням медичного шприца». Тож – головне відокремити. А як – особиста справа кожного.
Вишня. З нею нічого особливо робити не треба. Вимити і видалити кісточки. Клопітно, звичайно, але це вам не наливка - тут кісточки нічого не дадуть, крім зубних незручностей.
Додаємо до жовтків цукор. Весь. Краще, у процесі, злегка перемішувати.
Жовтки виявилися дуже щільними. Бачите, яка суміш вийшла. Я вже подумав – не вдасться її збити.
Але обійшлося. Зрозуміло, що жовтково – цукрова суміш змінила колір та збільшилася в обсязі. Заповітріла, так би мовити.
Але цукор не розчинився повністю. І суміш вийшла дуже густа.
У охолоджені вершки … можна допустити температуру трохи вище за температуру тіла, викладаємо цю саму жовтково – цукрову суміш.
І дуже добре, ретельно перемішати. До однорідного стану.
І знову каструльку повертаємо на вогонь. Постійно (!) делікатно помішуючи, доводимо знову-таки до того самого стану закипання і знімаємо з вогню. Нехай остуджується. Моя вам наполеглива і добра порада. Перші хвилин десять, доки остуджуватиметься, помішуйте періодично. Найчастіше. Щоб уникнути згортання жовтків.
Вишню відправляємо у блендер.
І дзижчить старанно. Розмелюючи ягоди в стансоку з м'якоттю. Правда, скажу вам по секрету, м'якоті там особливо не утворюється. Якщо, звичайно, блендер у вас добрий.
Потім це пюре, або сік, або вишню, що зблендернула - як вам завгодно, викладаємо в вершково - жовтково - цукрову основу.
І ретельно перемішуємо.
Поки ложкою працюємо, зауважу, що гурмани, які звикли до гладкого й одноманітного, можуть виблестити пропустити через сито вишню. Середнє комірчасте. Щоб виключити попадання в продукт дрібних шматочків шкурки вишневої і т. п. шматочків, які скільки не крути, а залишаться. Я не став. Всі ці частинки особливих занепокоєнь не доставляють, а деякий... загалом мені так більше подобається.
Я потім суміш перелив у ковшик із носиком. Навіщо? А розповім зараз.
Є в мене ось такий девайс. Морожениця. Коштує, до речі, недорого, але користь від нього велика. Рекомендую.
Нижня частина цього девайсу, колба яка, перед використанням години на три-чотири ставиться в морозилку. Там усередині щось хлюпається (на слух). Так от воно там замерзає, і колба виконує роль заморожувача. Клопітно небагато, зате зручно. Не треба громіздкого і дорогого автономного фрезера.
У теплі колба відразу починає покриватися інеєм, що стікає потім водою. Тож – серветка під морозицю не завадить.
Включаємо агрегат. Там усередині лопаті такі, що обертаються.
І заливаємо (бачите, навіщо ковшик з носиком знадобився) суміш в агрегат. Обережно. Якщо заливати, не ввімкнувши коловорот, то частинки суміші відразу прикладатимуть до стінок.
І далі залишаємо агрегат у спокої. Суміш ще тепла і спочатку нічого такого не відбувається. Перемішується собі потихеньку, насичується повітрям.
Вже за хвилин п'ятнадцять – двадцять видно зміни. Суміш стає щільнішою.
А агрегат покрився щільним шаром інею. І шар такий тримається (я сам здивувався) майже годину.
Це приблизно через півтори години.
Я вирішив зупинитися на цьому.
Загалом, це вже готове, щоправда, м'яке морозиво. Його цілком можна вже подавати. Чесслово.
Я переклав морозиво в миски, які прибрав у морозилку. Вже за хвилин сорок морозиво затверділо і… хоч у брикети пакуй.
Зауважу, що колба на момент спустошення була ще дуже холодною. Можна було ще з півгодини покрутити, щоб отримати більш, так би мовити, твердий продукт.
Ну і, власне, ось! Ніжний, трохи кислуватий, освіжаючий вишневий смак. І, звичайно, аромат….
Ангела вам за трапезою!
UA
