Квасоля за рецептом погонича худоби

Про Бразилію можна з упевненістю сказати, що це квасолева країна. У тому чи іншому вигляді квасоля на столах є завжди, і для багатьох бразильців вона становить основу щоденного раціону. Для приготування численних смачних страв йде темна і червона, біла і строката квасоля. Взагалі, про обробіток, переробку та вживання цієї культури бразильці знають усі і по праву вважають її національним надбанням. Так, індіанці тупігуарані вирощували її задовго до появи перших європейців у Південній Америці. Вони називали цю рослину – команда, комана чи кумана – залежно від сорту. Але португальці, що прийшли на їхню землю, охрестили квасолю feijãço - саме ця назва і закріпилася за продуктом. До речі, колоністи вживали головним чином білі боби, тому саме цей сорт згодом стали називати португальським. Проте гідно оцінити культуру європейці змогли не відразу, а тільки після того, як почали освоювати віддалені від узбережжя райони в пошуках родовищ золота і дорогоцінного каміння. Під час експедицій вони не могли брати з собою велику кількість продуктів, тому перейняли досвід виживання в індіанців, висаджуючи поблизу своїх тимчасових поселень кукурудзу, банани і, звичайно ж, квасолю, яка швидко росла, була невибаглива, зручна для перевезення і, найголовніше, дуже поживна. У XVIII столітті без неї не мислили життя ні споконвічні жителі Бразилії, ні іммігранти, що міцно влаштувалися тут. Не було жодної родини, на городі якої не знайшлося б місця для грядок з цією рослиною, яку за традицією, що склалася тут, доглядали тільки жінки. З того часу існує місцеве прислів'я: «Їжа без квасолі - не їжа, тільки вона втамовує голод».
Приємного апетиту!